Партію регіонів ввели в оману щодо російської мови та її рейтингу серед виборців
chasdatyvidsich

Намагання Партії регіонів прийняти в якості електоральної “цукерки” до виборів закон Колесніченка-Ківалова “Про засади державної мовної політики”, який робив би російську мову другою державною де-факто, були спровоковані проросійською частиною партії влади зовсім не з метою підвищити рейтинг партії.

Як повідомляють наші джерела у Партії регіонів та близьких до неї колах, ми маємо справу із свідомою спробою лояльних до Москви сил послабити позиції української та посилити позиції російської мови незалежно від того, як цей крок відіб’ється на рейтингах. Бо з електоральною метою навіть, якби підвищення статусу російської мови справді давало підвищення рейтингу, ініціювати прийняття закону слід було б восени, аби до виборів розкручувати цей крок по висхідній. Натомість після літньої паузи (якою б не була політична активність партій влітку, ця пора року все одно буде “мертвим сезоном” для сприйняття виборцями партійної пропаганди) відгук виборців вже не буде таким жвавим, адже це виглядатиме як витягання з шухляди вже один раз використаної речі.

Головним аргументом для Партії регіонів під час прийняття рішення про прийняття закону ”Про засади державної мовної політики” стало закрите соціологічне опитування, яке регіонали замовили в своєї підконтрольної компанії “Research&Branding Group” (приналежність R&B до ПР не приховує і сам керівник компанії – Євген Копатько, розповідаючи, як він переконує людей, які приймають рішення, зробити російську другою державною). За повідомленнями наших джерел замовнику (Партії регіонів) виконавець (Research&Branding Group) просто “намалював” такі результати опитування, аби вони свідчили про певне зростання рейтингу, достатнє для того, щоб переконати більшість впливових у Партії регіонів осіб. Бо керівник компанії “Research&Branding Group” особисто зацікавлений (в т.ч. з ідейних міркувань) у прийнятті закону Колесніченка-Ківалова, оскільки має проросійські імперські погляди (у вузькому колі він прямо казав: “Я – цепной пес Российской Империи и служу русскому миру”).

Недобросовісність соціологічних опитувань ”Research&Branding Group” та особиста зацікавленість Є. Копатька у просуванні “русского міра” неодноразово відзначалася експертами та політологами. Нещодавно компанія була звинувачена у маніпуляціях під час проведення “дослідження” щодо ставлення українців до релігії та церкви. А в іншому, нібито проведеному R&B “опитуванні”, показані абсурдні навіть з точки зору простої формальної логіки результати, коли частка тих, хто вважає себе патріотами України, на 4% перевищує частку тих, хто просто пишається українським громадянством. При цьому результати іншого “дослідження” R&B суперечать цим та іншим цифрам. Бо не може бути в країні 76% тих, хто називає себе патріотами і 52% тих, хто готовий захищати свою країну, поряд з 58% тих, хто не вважає Росію закордоном. Та ще й при цифрах у 41% та 28% тих, хто вважає, що Україна сьогодні ще не є незалежною або є не повністю незалежною державою. Інший приклад: 8 листопада 2011 року Євген Копатько стверджує, що протестні настрої в Україні настільки великі, що може повторитися лівійський сценарій, і що так вважає 40% громадян України. А через три дні його ”Research&Branding Group” повідомляє, що лише 14% українців готові вийти на протест (ця цифра дуже відрізняється в бік зменшення від опитування всіх без винятку інших соціологічних компаній).

Така нісенітниця в цифрах різних опитувань, коли результати одного “дослідження” суперечать результатам інших “досліджень” однієї й тієї ж компанії, говорить про некомпетентність або заангажованість опитувань ”Research&Branding Group”, яку фактично визнає і сам Євген Копатько : “Если бы вы узнали, какие разные люди являются нашими заказчиками, вас бы это удивило. Думаю, что после этого вы бы не задавали таких вопросов” (цікаво, що цією своєю відповіддю на питання “Нового региона” Є. Копатько фактично погодився з думкою читача, який назвав Партію регіонів “сборищем воров и убийц”, а самого Копатька – маніпулятором на їх користь”).

Одним з таких замовників свого часу був, наприклад, фонд “Русский мир”, якийнадавав ”Research&Branding Group” грант для “дослідження” поширення російської мови на пострадянському просторі. При цьому більш незалежним у поглядах соціологічним компаніям (для отримання об’єктивніших результатів) такі замовлення цим фондом не надавались. Таким чином можна стверджувати, що ”Research&Branding Group” використовується не для соціологічних досліджень, а як інструмент підтвердження необхідної пропаганди, яка не обов’язково відповідає дійсності. Адже навряд чи той, хто прагне отримати справжні результати щодо питань довкола російської мови, замовлятиме дослідження компанії, керівник якої не приховує, який би результат був для нього бажаним. А Євген Копатько прямо каже, що є прихильником російської мови як другої державної та зближення з Росією, а також є одним з захисників Дмитра Табачника на посаді міністра освіти і науки, молоді та спорту.

Про відсутність компетентності та фаховості Євгена Копатька може свідчити хоча б йогопрогноз, який збувся з точністю до навпаки. Керівник  ”Research&Branding Group” абсолютно безпідставно назвав смерть Усами бен Ладена подією №1 у світі та потрапив пальце у небо, пророкуючи реакцію у відповідь ісламських терористів, в т.ч. і щодо України.

Цікаво, що Євген Копатько, активно просуваючи ідею російської мови як другої державної в Україні, визнає можливі руйнівні для держави наслідки цього кроку: “Моя личная позиция – я за русский язык. Но – нужно помнить, что это – вопрос, который может расколоть страну. Есть ведь огромное количество людей, которые против этого. На вопросах языка и религии, как показывает история, возможны очень жесткие конфликты. Вспомните, что случилось с Югославией. Львовские события могут показаться детским лепетом”. Також Є. Копатько визнає, що вести бізнес в країні, де панує соціальна напруга і несприйняття одними прошарками суспільства інших дуже ризиковано. Отже виходить, що заради примарних електоральних переваг і сам Є. Копатько, і Партія регіонів, яка піддається на його переконання, готові кинути Україну у вир розколу й громадянської війни.

Водночас інші опитування стверджують, що питання мови дуже мало цікавлять той електорат, на який розраховує Партія регіонів під час прийняття закону “Про засади державної мовної політики”. Наприклад, для мешканців Донецька найактуальнішими є проблеми зростання цін на продукти харчування та житлово-комунальні послуги, економіки та роботи підприємств, охорони здоров’я та цін на житло. Однак наші джерела кажуть, що більшість впливових людей у Партії регіонів вірять Євгену Копатьку і не прагнуть звірити надані ним результати опитувань з подібними дослідженнями інших соціологічних компаній. Натомість найавторитетніші укранські соціологи стверджують, що, наприклад, проголошення російської мови як регіональної там, де проживає лише 10% російськомовного населення, як цього вимагає закон “Про засади державної мовної політики”, призведе не до електоральних здобутків, а, навпаки, до електоральних втрат Партії регіонів, особливо у центрі Украни, де за неї сьогодні голосує не так вже й мало людей. Ну і звичайно жодне опитування не враховує, що законопроект Колесніченка-Ківалова викличе мобілізацію проукраїнського електорату та надзвичайну активність тих груп населення, які до сьогодні не мали наміру активно підтримувати ні владу, ні опозицію на парламентських виборах, але для яких питання мови та стабільності й цілісності держави є надзвичайно принциповим. Розгорнута такими групами і базована на економічних, а не мовних меседжах кампанія проти Партії регіонів (особливо, якщо вона отримає ресурсну підтримку від політичної опозиції) може знизити рейтинг партії влади значно більше, ніж його підвищить (якщо підвищить взагалі) антиукраїнський законопроект Колесніченка-Ківалова і навіть “роздача гречки” під назвою “соціальні ініціативи Президента”, які, на відміну від мовного законопроекту, справді отримали позитивний відгук у частині найбідніших прошарків населення.

Tags:

Мюзикл “Попелюшка” – втілення дворічної мрії театру імені Івана Франка
chasdatyvidsich

Прем'єра “Попелюшки” відбудеться 25 грудня, громадський перегляд для журналістів – 24 грудня о 12.00.

В Національному академічному драматичному театрі ім. Івана Франка  реалізували ідею, яка жила тут понад два роки – поставити дитячу виставу “Попелюшка”. Великий проміжок часу між задумом і втіленням пояснюється тим, що дитячі вистави ставити значно складніше, ніж дорослі. Саме такої думки дотримуються багато театральних діячів, а дехто вважає, що навіть складніше за “Гамлета” (http://www.ramtograf.ru/october2009/sob_bogatyrev.html)

Адже діти не фальшивлять і не прикидаються. Вони – щирі й неупереджені. Які б там не були спецефекти, режисерські задумки чи акторські прийоми, а якщо дітям не сподобається – вони не приховують своїх вражень, не намагаються, як деякі дорослі, виглядати “знавцями”. Також у театральному світі вважається, що дитяча вистава має подобатись і дорослим, тільки тоді її можна назвати вдалою. І для дорослих режисер прагне донести слова шекспірівського Короля Ліра: “Щоб зловити щастя – треба вміти бігати”.

Довірити втілити франківську мрію в життя вирішили молодому режисеру Катерині Чепурі, який за два дні до прем'єри виповниться 25 років. Це буде її дебют на великій сцені. Першу свою виставу за п'єсою Володимира Винниченка “Дорогу красі” (http://www.umoloda.kiev.ua/number/1640/164/57832/) Катерина поставила минулого року на малій сцені театру ім. І. Франка. З нею вона увійшла до фіналу (трійка кращих) єдиної офіційної театральної премії  України “Київська пектораль” в номінації “За кращий режисерський дебют” – http://www.day.kiev.ua/207312).

Франківська “Попелюшка” – це казковий мюзикл на дві дії за мотивами однойменного кіносценарію Євгена Шварца. За досить короткий час (з моменту, коли було прийнято рішення, що ідея має стати виставою) довелося адаптувати кіносценарій до театральної сцени, а ще – готувати виставу з трьома складами акторів, адже грати часто доводиться двічі на день.

У мюзиклі поєднані класика і сучасність. Написану Юрієм Кондратюком та Вікторією Васалатій (автор музики до відомої франківської вистави “Едіт Піаф”) музику можна охарактеризувати як казково-ніжну класичну естраду. Для кожного героя створена власна музична тема. А серед танців і вальс, і рок-н-рол, і чарльстон.

Квитки, які на дитячі вистави традиційно дешеві, можна придбати у всіх театральних касах Києва. Правда, на деякі покази (особливо на передноворічні) вони вже розкуплені навіть на балконах. Вистава йтиме щоденно (після Нового року — двічі на день) з 25 по 30 грудня і з 2 по 8 січня за винятком 26 грудня і 6 січня).


Прес-анонс: Нові податки для митців
chasdatyvidsich
У вівторок, 20 грудня, о 13:00 біля Верховної Ради України (вул. Грушевського, 5) відбудеться мистецька акція проти прийняття проекту Закону про внесення змін до Закону України "Про гастрольні заходи в Україні" (номер реєстрації 8757 від 06.07.2011), яким вводяться нові податки для українських артистів.

Митці, організатори концертів і розважальних заходів висловлять свій протест у формі імпровізованого міні-концерту. У заході візьме участь гурт «Топоркестра», гратимуть на волинці, відбудуться акустичні виступи молодих виконавців. А спеціально запрошені зірки естради прокоментують для преси ситуацію, що склалася довкола прийняття цього законопроекту. Вже підтвердили участь співачка Джамала і вокаліст гурту «Тінь Сонця» Сергій Василюк. Крім того відбудеться музичний флеш-моб, під час якого буде наочно продемонстровано до чого може призвести прийняття цього законопроекту.

Нагадаємо, що Проект Закону №8757 про внесення змін до Закону України "Про гастрольні заходи в Україні" був прийнятий в першому читанні 18 жовтня. Після чого одразу викликав суттєвий ажіотаж серед митців, які вважають, що його прийняття суттєво скоротить їх права, змусить платити додаткові абсурдні податки, сприятиме поширенню корупції і введе цензуру для мистецьких, театральних і концертних заходів.

Ініціативна група з питання протидії
прийняттю законопроекту №8757.
Контактна особа:
Ілля Кротенко +38(096)9590143

Прес-анонс: Почім квитки на президентський гелікоптер?
chasdatyvidsich
В середу, 7 грудня, о 14.00 біля станції столичного метро «Вокзальна» відбудеться флешмоб студентів «Пане Президенте, довезіть на гвинтокрилі».

Останніми днями в касах «Укрзалізниці» виник штучний дефіцит квитків, унаслідок чого багато студентів не зможуть зустріти в родинному колі Новорічні свята.

Ніби то з метою «оптимізації» та «підвищення економічної ефективності», влада скасувала деякі маршрути та скоротила кількість працівників залізниці. Відтак, наприклад, жителів Луганщини позбавляють прямого залізничного сполучення з Києвом, Львовом, Харковом. На слуху також плани приватизації «Укрзалізниці» - об’єкта стратегічного значення.

З метою привернення уваги влади і громадськості до проблеми організатори акції змонтують біля Головного залізничного вокзалу іграшкову залізницю, яка «замінить» справжні поїзди, та пропонуватимуть людям, яким не вдалось купити квиток, погратись нею. Також поширюватимуться листівки у вигляді квитків.

Того ж дня розпочнеться ще одна довгострокова акція: «Банк обіцянок» - «ОБІЦЯЮ НЕ ГОЛОСУВАТИ ЗА ПАРТІЮ РЕГІОНІВ, якщо мені не вдасться придбати квиток додому на Новорічні свята».

Прес-анонс: Українське мовлення - в ефір
chasdatyvidsich
Від Президента вимагатимуть накласти вето на закон про скорочення
українського мовлення в ефірі, привівши до його адміністрації дітей


В середу, 9 листопада, о 13.00 під президентською адміністрацією (вул. Банкова) відбудеться
акція проти закону, яким скасовується 50% квота на присутність українського аудіо-та
відеопродукту в українському ефірі, натомість встановлюється 25% квота на продукцію,
вироблену в Україні (не важливо, якою мовою).


Протестувальники приведуть до Президента дітей, за чиє майбутнє вони
турбуються, та вимагатимуть накласти президентське вето на прийнятий
Верховною Радою України 3 листопада 2011 року проект Закону № 6342 «Про
внесення змін до Закону України «Про телебачення та радіомовлення».


«Нам не байдуже, в якому інформаційному просторі виростатимуть наші діти, які
медіа-продукти формуватимуть їх світогляд, які цінності – українські чи іноземні –
прищеплюватимуться їм за допомогою теле- та радіо ефіру», - йдеться у зверненні
противників Закону.


Акція триватиме до 13.30 та проходитиме без партійної та організаційної
символіки.


Прес-анонс: Псевдореферендум від Табачника: чергова фальсифікація збанкрутілого «реформатора»
chasdatyvidsich
В середу, 19 жовтня, о 13.00 на Майдані Незалежності відбудеться студентський круглий стіл «Псевдореферендум від Табачника: чергова фальсифікація збанкрутілого «реформатора». 
 
Під час заходу буде викрито маніпулятивну технологію проведення пригодованими Табачником студентськими «лідерами» так званого «референдуму». Завідомо підлаштовані його результати є черговою спробою кинути рятівне коло Дмитру Табачнику, щоб дати йому шанс затвердити руйнування української освіти.
 
Очевидно, що підсумки «референдуму» будуть ще однією міченою картою в шулерській грі міністра в ході ІІІ Всеукраїнського з’їзду працівників освіти (28.10.2011). Чорне намагатимуться видати за біле  -  нібито Табачника підтримують студенти.
 
Круглий стіл, ініційований студентами, відбудеться у вуличному форматі під монументом Незалежності. Місце для обговорення освітніх проблем вибрано невипадково – це символ того, що студентські права та свободи систематично порушують, а всі вимоги та конструктивні пропозиції загалом ігноруються.
 
Учасники круглого столу, студенти різних київських вишів, викладачі та громадські активісти, наведуть приклади та розкажуть про справжні причини деградації вищої освіти в Україні.
 
Учасники заходу: студенти Національного університету «Києво-Могилянська Академія», Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут», Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка, Національного університету харчових технологій, Київського національного торговельно-економічного університету, Національного авіаційного університету, Київського міжнародного університету, Київського професійно-педагогічного коледжу імені А. Макаренка.

У Києві пройшла акція вшанування пам’яті журналіста Георгія Ґонґадзе.
chasdatyvidsich
Сьогодні, у річницю зникнення Георгія Гонгадзе, у Києві, як і низці інших міст України, відбулася щорічна акція пам’яти загиблих журналістів.

Кілька сотень людей пройшли від Майдану Незалежності до вулиці Банкової, де розташована адміністрація президента.
У руках учасники акції тримали транспаранти з лозунгами “Банду геть!”, “Литвина за грати”, “Кучму на нари”.
Перед акцією учасникам ходи роздали також свічки та лампадки з іменами 63-х журналістів, загиблих в Україні за часів незалежності.
Учасники акції пройшли ходою до адміністрації Президента, вигукуючи гасла “Ми пам’ятаємо”, “Ми не забули”, “Банду геть”, “Зека геть”, “Кучму на нари”, “Литвина на нари”, “Замовників за ґрати”. Люди у ході тримали свічки, попереду колони також тримали два смолоскипи.
На Банковій 65 лампадок із іменами вбитих або зниклих журналістів за роки Незалежності України поставили перед великим банером із силуетом Ґонґадзе. А на залізний паркан перед адміністрацією пов’язали чорні стрічки з іменами цих журналістів.
А також виклали свічками слово “Ґія” на асфальті – так Георгія називали рідні та близькі.
Акція традиційно відбулася без жодної політичної чи організаційної символіки, як і попереджалось. Загалом акція пройшла спокійно









В УКРАЇНІ ТА ГРУЗІЇ ПРОЙДУТЬ ВЕЧОРИ ПАМ’ЯТІ ГЕОРГІЯ ГОНГАДЗЕ
chasdatyvidsich
16 вересня, у день зникнення Георгія Гонгадзе, громадськість щорічно організовує акції пам’яті всіх загиблих журналістів.

У Києві початок акції о 18:30 на Майдані Незалежності, біля Монументу. Запаливши свічки, ми рушимо на вул. Банкову до Адміністрації Президента з вимогами до влади. Біля адміністрації ми згадаємо всіх журналістів, які загинули чи зникли безвісти за роки незалежності України та вшануємо їх хвилиною мовчання.

В Тбілісі вечір пам’яті відбудеться біля посольства України в Грузії (вул. Оніашвілі, 75). Початок о 19.30 (за місцевим часом).

Незважаючи на те, що замовники названі, складається враження, що провину хочуть звалити на мертвого міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка, аби «найбільші» замовники залишились на свободі.

Крім цього список журналістів, які зникли, реально поповнюється. Більше року тому як зник засновник і видавець харківської газети «Новий стиль» Василь Климентьєв. Міліція завела справу про навмисне вбивство і каже, що його вже немає серед живих.

Також міжнародні організації констатують значне збільшення порушень свободи слова, тиску на ЗМІ та спроб запровадити цензуру в Україні. Повертаються часи, за яких був вбитий Георгій Гонгадзе. З’являються ті ж темники, ті ж переслідування, ті ж прослуховування.

Тож, запрошуємо всіх небайдужих 16 вересня вшанувати пам’ять загиблих журналістів хвилиною мовчання, а також справедливими вимогами до чинної влади - таки покарати замовників вбивства Георгія Ґонґадзе.

Акції, як і у всі минулі роки, проходитимуть без будь-якої партійної та організаційної символіки. Навіть символіка на футболках чи кепках вважатиметься цинічним самопіаром на смерті загиблих.

Також о 12:00 активісти вивішуватимуть банер «Георгій, ми пам'ятаємо» в Києві на мості над вул. Інститутською.

Вечори пам'яті також пройдуть в таких містах:
у Львові, біля пам’ятника Т. Шевченку, початок о 18:30;

у Харкові, на Майдані Свободи, початок о 18:30;

у Одесі, біля пам'ятника Т. Шевченку, початок о 19:00;

у Івано-Франківську, на Вічевому Майдані, початок о 18:30;

у Черкасах, на площі Соборній, біля облдержадміністрації, початок о 19:00;

у Маріуполі, на Театральній площі, біля пам'ятника жертвам Голодомору та політичних репресій, початок о 17:00;

у Рівному, біля приміщення телеканалу РТБ на Котляревського, 20 а, початок о 18:30;

у Дрогобичі, біля пам'ятника Т. Шевченку, початок о 19:30.

Довідка Київської незалежної медіа-профспілки:

За роки незалежності в Україні загинули 63 журналісти. Зв’язок цих смертей із професійною діяльністю працівників мас-медіа офіційно визнаний лише в невеликій кількості випадків. Водночас, колеги та родичі загиблих журналістів мають підстави вважати, що трагедії були спричинені професійною діяльністю журналістів. У більшості випадків винні не були покарані. Київська незалежна медіа-профспілка та сайт «Майдан» узагальнили відомі насьогодні факти загибелі працівників мас-медіа в Україні. У наведеному нижче переліку – імена журналістів, які загинули через свою професійну діяльність, під час виконання професійних обов’язків або обставини загибелі яких не були розслідувані чи результати цього розслідування викликають сумніви.

1. Валерій ГЛЕЗДЕНЬОВ, військовий журналіст газети «Красная звезда» (Львів), 1992, загинув в Афганістані під час виконання професійних обов`язків;

2. Мирон ЛЯХОВИЧ, редактор газети «Життя і праця» (м. Львів), 1992;

3. Вадим БОЙКО, тележурналіст телекомпанії «Гарт» (м. Київ), 1992, загинув від вибуху у власному помешканні;

4. Микола БАКЛАНОВ, власний кореспондент газети «Известия» (м. Київ), 1993, помер від черепно-мозкової травми, отриманої під час нападу;

5. Юрій ОСМАНОВ, редактор Кримської газети «Арекет» (м. Сімферополь), 1993, був знайдений мертвим на вулиці Сімферополя з черепно-мозково травмою;

6. Андрій ЛАЗЕБНІКОВ, начальник прес-центру ЧФ (м. Севастополь), 1993, застрелений біля власного будинку;

7. Сергій ШЕПЕЛЄВ, редактор газети «Вечірня Вінниця» (м. Вінниця), 1993, загинув у вогні у власній квартирі, за словами незалежних експертів, журналіст був прив`язаний до ліжка;

8. Андрій ЛАЗЕБНИКОВ, начальник прес-центру Чорноморського флоту, 1993, застрелений біля під’їзду власного будинку;

9. Віктор ФРЕЛІХ, позаштатний кореспондент газети «Молодий Буковинець» (м. Чернівці), розслідував ситуацію з витоком ракетного палива, який спричиним масові зазворювання серед людей, 1995, помер від отруєння невідомою речовиною, незадовго до смерті отримував погрози фізичної розправи;

10. Юрій ДЖЕДЖУЛА, журналіст газети «Київський вісник» (м. Київ), 1995;

11. Володимир ЖИТАРЕНКО, спеціальний кореспондент газети «Красная звезда» (м. Львів), 1995, загинув у Грозному під час виконання професійних обов`язків;

12. Анатолій ТАРАН, редактор газети «Оболонь» (м. Київ), 1995, знайдений мертвим на пустирі у Києві;

13. Володимир ІВАНОВ, редактор газети «Слава Севастополя» (м. Севастополь), 1995, загинув від вибуху на порозі власного будинку, вибухівка була закладена у смітник;

14. Георгій ОВЧАРЕНКО, журналіст телеканалу УТ-3, ведучий програми «Чорний квадрат», 1996, знайдений мертвим у квартирі свого сусіда;

15. Анатолій ЯГОДІН, військовий журналіст газети «Красная звезда» (м. Київ), 1996, загинув у Чечні під час виконання професійних обов”язків;

16. Ігор ГРУШЕЦЬКИЙ, кореспондент газети «Україна-центр» (м. Черкаси), 1996, знайдений мертвим на одній з вулиць Черкас з пораненням голови;

17. Ігор КУЗИК, відповідальний секретар газети «Армія України» (м. Львів), 1996, зник і за кілька місяців був знайдений мертвим у парку в центрі Львова;

18. Анатолій ТАНАДАЙЧУК, кореспондент газети «Панорама» (м. Вінниця), 1996, після смерті на тілі журналіста виявили сліди від уколів;

19. Олександр МОТРЕНКО, ведучий передачі «Суботній експрес» радіостанції «Транс-М-Радіо» (м. Сімферополь), 1996, по дорозі на роботу зазнав нападу трьох чоловіків, один з яких був у міліцейській формі, помер від удару в голову, міліція заявила, що Мотренко був п`яний і сам напав на правоохоронця;

20. Віталій КОЦЮК, кореспондент газети «День» (м. Київ), 1997, повертаючись додому електричкою, отримав опіки невідомого походження, перед смертю казав, що невідомі витягли його з електрички, облили бензином і підпалили;

21. Петро ШЕВЧЕНКО, власний кореспондент газети «Київські відомості» у Луганську, 1997, за місяць до смерті опублікував серію репортажів про протистояння місцевої влади і СБУ, вийшов з офісу на зустріч, з якої у визначений час не повернувся; був знайдений повішеним біля аеропорту Жуляни;

22. Володимир БЕХТЕР, старший редактор Держтелерадіокомпанії (м. Одеса), 1997, помер від удару у голову під час побиття працівниками міліції;

23. Борис ДЕРЕВ’ЯНКО, головний редактор газети «Вечірня Одеса» (м. Одеса), 1997, розстріляний біля своєї редакції, слідство заарештувало виконавця, замовники не названі;

24. Святослав СОСНОВЬСКИЙ, редактор видавництва “Таврія”, 1997, помер від ножових поранень, які йому завдали нападники неподалік від його дому;

25. Олексій Єфименко, редактор газети “Відродження” (м.Саки), 1998, помер внаслідок падіння з вікна п`ятого поверху;

26. Василь ЗАГІРНИЙ, редактор газети «Знамя победы» (м. Шахтарськ Донецької обл.), 1998, загинув у ДТП;

27. Микола РАКШАНОВ, журналіст черкаської газети “Факти”, 1998, помер від черепно-мозкової травми, за версією правоохоронців травма не була результатом нападу, однак, за свідченнями лікарів, пошкодження мали насильницьких характер;

28. Альберт БОРИСОВ, головний редактор газети “Шахтерские вести” (м.Краснодон), 1998;

29. Мар’яна ЧОРНА, тележурналістка телеканалу «СТБ» (м. Київ), 1999, знайдена повішеною у власній квартирі, версія слідства – самогубство;

30. Ігор БОНДАР, директор одеської приватної телекомпанії “АМТ”, 1999, розстріляний з автомату невідомими;

31. Олександр ГОЛУБЧИК, генерадльний директор телекомпанії «Приват-TV», 1999, загинув у ДТП;

32. Василь ЧУДИК, головний редактор радіо “Незалежність”, 1999, був знайдений мертвим у під`їзді власного будинку;

33. Георгій ГОНГАДЗЕ, керівник інтернет - проекту «Українська правда», 2000, був викрадений по дорозі додому, виконавці засуджені, замовники невідомі;

34. Михайло КАПУЛЯК, заступник редактора газети “Світ молоді” (м. Івано-Франківськ), 2000;

35. Володимир ПАЛЬЧИКОВ, журналіст Дніпропетровського радіоцентру, 2000;

36. Владислав РЯБЧИКОВ, журналіст газети «Кримська Правда» (м. Сімферополь), 2000, був збитий автівкою і помер від поранень;

37. Юлій МАЗУР, головний редактор газети «ЮГ» (м. Одеса), 2000, був знайдений мертвим неподалік від свого будинку;

38. Віктор ШАРИКОВ, журналіст українського телебачення;

39. Віктор РОМАНЕНКО, телеоператор програми «12 хвилин новин» ГТРК «Крим» (м.Сімферополь), 2000, був знайдений мертвим у морі поблизу Судака, помер внаслідок падіння зі скелі під час нічної зйомки;

40. Володимир СМИРНОВ, кореспондент газети «Время» (м. Миколаїв), 2000, помер від поранень, отриманих під час нападу на вулиці;

41. Олег БРЕУС, видавець газети «XXI вік» (м. Луганськ), 2001, застрелений кілером;

42. Ігор АЛЕКСАНДРОВ, телекомпанія «ТОР» (м. Слов ’янськ, Донецька область), 2001, помер від численних травм, завданих йомубейсбольними битами;

43. Олександр Коваленко, головний редактор газети «Соціальна політика» (м. Київ), 2001, був знайдений мертвим з вогнепальним пораненням у лісі під Житомиром;

44. Юрій ГОНЧАР, позаштатний кореспондент «Факты и комментарии» (м.Київ), 2001, був знайдений у власній квартирі з ознаками насильницької смерті;

45. Юрій ІВАНОВ, оглядач газети “Одеські вісті” (м. Одеса), 2001;

46. Олег ЧЕРНЯК, оператор обласного телебачення (м. Одеса), був знайдений мертвим у власній квартирі зі слідами ін`єкції;

47. Андрій ФЕЩЕНКО, віце-президент Національної телекомпанії України, 2002, знайдений мертвим з вогнепальним пораненням у власному автомобілі;

48. Володимир ПРОВОРОЦЬКИЙ, журналіст Сумської державної телерадіокомпанії, 2002, був знайдений з ознаками насильницької смерті у власній квартирі;

49. Олексій ТЕРЕЩУК, Заступник головного редактора газети «Вінниччина», 2002, помер від травм через рік після побиття невідомими;

50. Михайло КОЛОМІЄЦЬ, редактор і засновник інформаційного агенства «Українські новини», зник і пізніше був знайдений мертвим у лісі на території Білорусі, ГПУ порушила кримінальну справу за фактом доведення до самогубства, справа не завершена;

51. Олексадр ПАНИЧ, журналіст тижневика «Донецькі новини» (м. Донецьк), 2002, був викрадений і пізніше знайдений мертвим у річці Кальміус.

52. Юрій ШЕВЦОВ, фотокореспондент газети «Кримська правда» (м. Сімферополь), 2002, зник і пізніше був знайдений мертвим у лісосмузі;

53. Тарас ПРОЦЮК, телеоператор інформаційного агентства «Рейтер» (Ірак), 2003, був убитий пострілом з американського танка по приміщенню готеля – снаряд влучив у кімнату, в якій перебував Процюк;

54. Володимир ЄФРЕМОВ, представник організації «Репортери без кордонів», колишній редактор газети «Собор» (м. Дніпропетровськ), 2003, загинув у ДТП;

55. Олександр КРИВЕНКО, керівник громадського радіо, 2003, загинув у ДТП;

56. Володимир КРИВЕНОК, директор телекомпанії «Зміїв-ТБ» м. Зміїв Харківської обл., 2003, загинув у ДТП;

57. Олександр ШАМРАЙ, редактор газети «Вісті Зміївщини» м. Зміїв Харківської обл., 2003, загинув у ДТП разом з Володииром Кривенком;

58. Георгій ЧЕЧИК, генеральний директор ТРК «ЮТА» (м. Полтава), 2004, загинув у ДТП;

59. Іштван КАСАНЕК, оператор телеканалу «М-Студіо» (м. Ужгород), 2004;

60. Олександр СУМКО, головний редактор журналу Державної прикордонної служби «Кордон», 2004, впав з балкону своєї квартири;

61. Вадим ГУДИК, незалежний журналіст та бізнесмен, 2006, застрелений на центральній площі Білої Церкви;

62. Норік ШИРІН, головний редактор газети «Голос молоді» (Крим), 2006, був знайдений з ножовими пораненнями у дворі свого будинку;

63. Василь КЛЕМЕНТЬЄВ, редактор газети «Новий стиль», Харків, 2010, зник безвісти.

Прес-анонс: З ТАБАЧНИКА РЕФОРМ ЯК З КОЗЛА МОЛОКА
chasdatyvidsich
У День знань, 1 вересня, у восьми містах України відбудуться акції проти реформ міністра освіти і науки, молоді та спорту Дмитра Табачника.

Активісти громадянського руху «Відсіч» мають на меті привернути увагу журналістів та суспільства до минулих здобутків та майбутніх реформ в освіті.

В цей день міністр освіти, який полюбляє публічні виступи та увагу телекамер, не обмине можливості продемонструвати «високий фаховий» та «інтелектуальний» рівень і публічно відзвітується перед Президентом України за виконання своїх обіцянок у царині освіти.

На відміну від інших країн, де студенти і громадяни не мають поняття, хто у них очолює Міністерство освіти, в Україні міністр освіти - справжня зірка та користується великою популярністю серед студентів і навіть має персональний символ у вигляді бородато-рогатої тварини, яка має пристрасть до капусти.

Протести відбудуться під гаслом «З Табачника реформ як з козла молока».

Акції пройдуть в Києві (під стінами президентської адміністрації на вулиці Банковій), в Донецьку (біля облдержадміністрації на бульварі Пушкіна, 34), у Львові (на площі Ринок), а також у Луцьку (біля облдержадміністрації на Київському майдані, 9), Дрогобичі (на вулиці І.Франка біля головного корпусу Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка), Черкасах (біля облдержадміністрації на площі Соборній), Вінниці (біля Вежі на вулиці Козицького) та Острозі (на Майдані Незалежності).

Початок акції в Києві, Вінниці, Черкасах, Львові, Луцьку, Дрогобичі о 13.00.

В Донецьку о 14.00, в Острозі – 15.30.

Студенти готуються до протестів у вересні
chasdatyvidsich
Студенти рішуче налаштовані провести протести у вересні, якщо вимоги громадськості не будуть враховані і буде прийнятий табачниківський законопроект «Про вищу освіту». Про це сьогодні заявили активісти на прес-конференції «Проти деградації освіти» під стінами КМУ.

 Прес-конференція відбулася у вигляді театралізованого дійства. «Дешевий клоун» глумився над українською освітою та ігнорував вимоги студентства. У відповідь учасники акції аргументовано спростували заяви Табачника про, нібито «прогресивність» його політики в освіті. «Дешевий клоун» та його свита заявляють, ніби то вони врахували всі пропозиції студентських та молодіжних організацій, які протестували проти попередніх варіантів законопроекту “Про вищу освіту”. Але студенти, цитуючи дослівно законопроект неспростовно довели, що він зовсім не передбачає рівного доступу до освіти, не прирівнює диплом спеціаліста до диплому магістра; не вводить європейських рівнів освіти, що забезпечить спрощення стажування за кордоном; не передбачає незмінну плату протягом усього терміну навчання для студентів-контрактників; не гарантує державою стипендії на рівні прожиткового мінімуму; не передбачає обов’язкове фінансування діяльності органів студентського самоврядування; не передбачає вільний вибір навчальних дисциплін в рамках освітньо-кваліфікаційних характеристик і не забезпечує впровадження європейських сттандартів освіти, академічої та студенської автономій.

Слова міністра освіти на захист власного законопроекту є дешевим популізом за яким приховується некомпетентність міністра освіти та нездатність здійснювати справжні реформи освітньої галузі, а нова редакція законопроекту “Про вищу освіту” - це ніщо інше як зміна формулювань при збереженні попереднього змісту документу. Про це заявляють активісти.

Студенти знову виступили проти дій Табачника спрямованих на знищення вищої освіти та закликали урядовців не приймати міністерський законопроект «Про вищу освіту» як антидемократичний і такий, що дискредитує державу, котра не дотримується власної Конституції та взятих на себе міжнародних зобов'язань щодо забезпечення права громадян на освіту.
Учасники заходу звертають увагу на корупційний і провокаційний характер законопроекту міністерства, який дестабілізує ситуацію у студентському та викладацькому середовищі.

Молодь вимагає відставки Табачника та керівництва МОНмолодьспорту.

Довідково: за підтвердженою інформацією 23 червня міністр освіти та науки Д. Табачник намагатиметься в порушення процедури затвердити на рівні Уряду законопроект «Про вищу освіту» з тим, щоб подати та провести його ще на цій сесії Верховної Ради. Показово, що Табачник зважився на вирішальні кроки щодо законопроекту у літній період, коли більшість студентів вже роз'їжджається. Очевидно, що він боїться студентських протестів, і саме тому вирішив протягнути законопроект у канікулярний період.

Кампанія «Проти деградації освіти» має на меті захистити освіту, учнів і студентів, вчителів і викладачів від зухвалих дій некомпетентного міністра.

Учасники кампанії: Громадянський рух “Відсіч”, студентська профспілка “Пряма дія”, ВМГО “Фундація регіональних ініціатив”, студенти, викладачі.

You are viewing chasdatyvidsich